Почерк кілера

П'ять років тому, в Чикаго, сталася серія кровожерливих убивств. Моторошний маніяк розправився найнегуманнішим способом із п'ятьма безневинними людьми, змусивши поліцейських неабияк попотіти, дивлячись на скоєні ним злодіяння. Картина була не для людей зі слабкими нервами. Місця його злочинів наводили страх, що сковує, і жах, що охолоджує, на найхолоднокровніших і найдосвідченіших слідчих, які за час служби в поліції бачили значно більше похмурих картин. Маніяк вбивав, а потім розчленовував трупи і розкладав частини тіла в знайомій лише йому логічній послідовності, залишаючи на стінах таємничий знак, намальований блакитною фарбою, що світилася в темряві і зображала обриси давньогрецького ключа, який уособлював вхід у вічне життя.
Оскільки вбиті не були знайомі або пов'язані родинними чи робочими зв'язками, слідчі припускали, що мають справу з психопатом, що поїхав дахом і вважав себе праведником, що взяв на свої плечі важкий тягар позбавлення світу від зла, проповідуючи сектантську ідеологію. Однак поліція Чикаго так і не зуміла зловити серійного вбивцю, який протягом багатьох років тримав мешканців міста в страху, і злочини так і залишилися не розкритими.
Після останнього нападу, злочинець зник на довгі шість років, але після тривалої перерви, поліцейські виявили його нову жертву на темних вулицях Единбурга. Справу було піднято з архіву, а на її розслідування запрошено талановитого детектива Дена Лоусона з Чикаго, який, не гаючи часу, поспішив до Шотландії. Серйозно налаштований нарешті спіймати нещасливого вбивцю й помститися за смерть дружини, він прибув до відділку першим рейсом, не підозрюючи, що злочинець виявиться набагато розумнішим, ніж він уявляв, а його мотиви - далекими від усіх припустимих припущень і здогадок.