Вічна донька

У центрі розповіді містичного детектива опиниться Джулія, її літня мати Розалінд і їхній улюблений вихованець пес Луї, жінкам доведеться зіткнутися з давно забутими таємницями. Усе починається з того, що вони повертаються до свого колишнього сімейного особняка, який тепер використовується як готель. Колись це був величний маєток, а тепер - порожній притулок для привидів минулого. Здається, що будинок рясніє потойбічними мешканцями, але не живими. З персоналу тут одна лише дівчина хостес на рецепції, та й та намагається скоріше виїхати з роботи додому.

Цей вікторіанський особняк наповнений спогадами, до яких мати і дочка раз у раз звертаються, вечеряючи або гуляючи осінньо-зимовим садом. У ньому так гостро відчувається тонка межа між живим і мертвим, що проходить через саме існування повільно в'янучого старого фамільного будинку. Приїхавши сюди, обидві жінки, здавалося б, повністю занурилися в минуле, начебто майбутнього для них уже не існує. Спогади повністю поглинули їхню увагу, міркування, і кожен куточок садиби нагадує якусь подію з минулого життя, таку важливу і цілісну.